12 червня закарпатському «Минаю» виповниться 8 років. Шлях від обласних змагань до української «еліти» закарпатці подолали усього за 5, і вже третій сезон виступають в УПЛ. За весь цей час у минайців було чимало приводів для радощів ― від першого трофею в обласних змаганнях до виходу у півфінал Кубка країни та дебюту у вищій лізі. Проте по-справжньому всеукраїнських футбольних свят саме в Минаї відбулось три. Перше ― 31 жовтня 2018-го, коли в Минай вперше приїхало столичне «Динамо» на гру 1/8 фіналу Кубка України. Друге ― 24 липня 2022 року під час Великого благодійного матчу на підтримку ЗСУ, коли на арену «Минай» приїхали легенди футболу та зірки шоубізнесу. А останній ― 3 травня поточного року. На матч 24-го туру УПЛ в Минай приїхав 13-разовий чемпіон донецький «Шахтар».
Донецькі мільйонери у закарпатському селі
Згідно з календарем, гра мала б відбутися у Львові, але клуби зробили рокірування ― «Минай» 28 лютого зіграв «домашку» на «Арені Львів», «Шахтар» 3 травня ― на «Минай арені». Футбольні експерти, звісно, стверджують, що перенесення вигідні «гірникам». Місцеві скажуть, що їм: спостерігати за тим, як мільйонери ганяють м’яч у твоєму селі значно приємніше у теплу пору року. Вболівальників на футбольні матчі досі не пускають. Питання заслуговує окремої уваги хоча б через те, що ігри хокейного плей-оф якось загадково пройшли за присутності глядачів на аренах. І не тільки у Калуші та Києві, а й у Кременчуці. Це близько 1 300 людей на одному поєдинку без урахування учасників гри зі сторони команд. Футбольні фанати поки що ― табу. Проте на матч в Минаї вони все ж таки «прослизнули». Підтримка у фактичних господарів була не суттєва, але головний арбітр зустрічі Микола Балакін з Київської області, який не зарахував чистий гол захисника «Минаю» Дмитра Немчанінова, свою порцію «слави» з трибун отримав. Своє ставлення до рішення арбітра минайці висловлювали впродовж 45 та ще трьох компенсованих хвилин.
Яка була вірогідність того, що учасник групового раунду Ліги чемпіонів, який у 4-у турі на рівних зіграв з «Реалом» у Варшаві (1:1), поступиться 13-й команді чемпіонату України? Тут навіть гостьове поле «сили» не має, оскільки донеччани не грають вдома з 2 травня 2014-го. Якось символічно вийшло, що останній матч на «Донбас Арені» донеччани провели проти «Маріуполя», який на той час ще був «Іллічівцем». Тобто «гірники» до вояжів та «нейтральних» полів за дев’ять років звикли.
Так от повертаючись до вірогідності поразки гранда ― вона була вкрай низька. Лірику про те, що «гроші не грають у футбол», можна залишити для протистояння «Брайтона» та «Манчестер Юнайтед» в АПЛ. В Україні ― ще як грають. А якщо явний фаворит і поступається андердогу ― це або гучна сенсація, або мова про матч «Динамо» ― «Інгулець» (таке у нас медіа, такий от гуморок).
Як Зевс проти Атома
Спостерігати за різницею у класі не так цікаво на полі, як на трибуні та у підтрибунних приміщеннях. На одного адміністратора «Минаю» у «Шахтаря» дев’ять своїх фахівців. Те ж саме стосується пресслужби. А окремої уваги заслуговує кількість працівників, які відповідають за технічну зйомку та аналітику. Не варто зважати на те, що трибуна D стадіону «Минай» була заповнена на відсотків 80. То були не глядачі. Це працівники «Шахтаря», які знімали, монтували, передивлялись, записували і коментували події на полі. Космос. Нагадує епізод з фільму «Реальна сталь» з Г’ю Джекманом, коли крихітний робот «Атом» вийшов на ринг проти сучасного, модернізованого та прокачаного усіма «плюшками» монстра «Зевса». Чемпіоном «Живої сталі» керувала ціла команда програмістів, а дебютантом ― один тренер і той за допомоги «функції тіні». Це коли робот просто повторює рухи наставника. І в цьому щось є, якщо спостерігати за діями керманича «Минаю» Володимира Шарана під час гри. Керманич закарпатців ніби геймер у FIFA коментує ледь не всі дії підопічних. Цікаво було б порахувати кількість його кроків за 90 хвилин гри і зафіксувати максимальну швидкість ривка Шарана від одного кута технічної зони до іншого під час контратаки підопічних. Навряд вийде нижча швидкість ніж у Ракіцького у цій самій грі.
Преміальні ― усім
У VIP-ложі за перебігом подій спостерігало не тільки керівництво «Минаю», але й представники «Шахтаря» ― генеральний директор Сергій Палкін та спортивний директор Даріо Срна. 41-річний хорват за останній рік приїхав у Минай вдруге. Перший його візит був пов’язаний із згаданим вище благодійним матчем. Другий ― робочий.
У перерві обидва директори визнали, що Нємчанінов гол забив чистий. А ще відзначили гру у воротах Олександра Бандури. Сергій Анатолійович навіть наголосив, що голкіпер попри поразку заслуговує на преміальні. Президент «Минаю» Валерій Пересоляк своєю чергою сказав, що бонусні за цей матч отримає вся команда. «Зіграли ж ми внічию», ― з посмішкою та іронією зазначив власник клубу.
Нічийний рахунок врешті з’явився й у пості клубної пресслужби. Звичайно, очок собі у турнірній таблиці в клубі додавати не стали й альтернативних варіантів реального положення команд без суддівських помилок також не створювали. Сталося, як сталося. Але чому ж мовчати, якщо на відеоповторі чітко видно, що м’яч після удару Нємчанінова лінію перетнув? Та й гравці на полі усе бачили без перегляду відео.
Сюрприз буде?
На післяматчевій пресконференції головний тренер «Шахтаря» Ігор Йовічевіч багато хвалив свою команду, перерахував гострі моменти біля воріт Бандури, сказав, що штрафного удару після якого «начебто» забили минайці не мало бути та припустив, що справедливий фінальний рахунок десь 4:0 на користь його підопічних.
Володимир Богданович був більш креативний. Керманич «Минаю» сказав фразу, на яку, дивним чином, не звернуло увагу жодне спортивне ЗМІ.
«Якщо президент клубу вирішив, що за цю гру команда має отримати преміальні ― це найвища оцінка наших дій. Не важливо, яку суму отримає команда, така підтримка необхідна у психологічному плані. Головне, що Валерій Іванович побачив, що у «Миная» є характер, хлопці виходять на поле і б’ються до останнього. Попри ті моменти, які були перед грою. Це буде не правильно. Я потім скажу. В кінці сезону», ― сказав Володимир Богданович.
Цікаво, що саме відбувалося напередодні гри? Цікаво, чи повернеться до цієї теми в кінці сезону тренер «Минаю». Зачекаємо. Залишилось 5 турів.
«Нейтральні» вболівальники
Зі спостережень ― «Шахтар» в Минаї люблять більше ніж «Динамо». Або гравців «гірників» просто вважають більш зірковими. За приблизними підрахунками на Закарпатті донецькі футболісти залишили з десяток ігрових футболок. Наприклад, Тарас Степаненко, Єгор Назарина, Анатолій Трубін, Валерій Бондар, Лассіна Траоре, Кевін Келсі, Артем Бондаренко, Ярослав Ракіцький роздали фірмові презенти ще на шляху до роздягальні. А згодом 10 метрів від виходу зі стадіону до автобуса гості долали хвилин 15 через скупчення вболівальників, які просили фото та автографи.
Ця колись традиційна, а тепер вже незвична процедура спілкування футболістів з вболівальниками навіть почала нервувати охоронців. За поточний сезон вони вже звикли, що їх робочий «день» закінчується через 10-15 хвилин після фінального свистка. Цього разу довелось затриматись майже на годину.
Все одно свято
Попри рахунок 1:0 на користь донеччан, футбольне свято в Минаї вдалось. Поразка мінімальна, преміальні зароблені, сувеніри отримані. А головне ― поговорити буде про що. Футбольні вболівальники на Закарпатті добре знають арбітра Ярослава Козика. Тому що свій ― з Мукачева. Тепер надовго запам’ятають Балакіна. Тому що сліпий.
Зарахуй суддя гол Нємчанінова у компенсований до першого тайму час й хтозна, як закінчилась би гра. Закарпатці б другу половину провели на адреналіні, але й «гірники» атакували б більш наполегливо. Все ж таки за місяць до кінця сезону питання чемпіонства досі відкрите. Тепер для «легітимного», з погляду футбольного суспільства, здобуття трофея «Шахтарю» потрібно оформити лідерство з перевагою щонайменше у три очки. Інакше цю перемогу в Минаї їм будуть згадувати наступні років 10.
У матеріалі використані фото Олександра Приходька.
