Ти знаєш, що спортсмени забобонні? Хтось день матчу починає з «фартового» напою, хтось одягає щасливі шкарпетки, слухає потрібну музику. Дехто виходить на поле, спочатку торкаючись газону рукою і тільки потім ступає на нього. Варіантів безліч. Суть одна ― повторювати дії минулого, які в результаті «призвели» до перемоги. У тренерів забобонів як правило ще більше. Знаю одного хокейного керманича, який в день гри добирається до арени виключно пішки. Він же не сідає в літак тверезим. Хоча певно не відомо чи стосується це привернення уваги Фортуни. А якщо хтось зі спортсменів чи у нашому випадку конкретно футболістів повідомить тобі, що він не забобонний, то його забобонність полягає у тому, що він її не має право визнавати.
Це ми до того, що з дня заснування нашого медіа «Минай» вдома не перемагав і не забивав… Халепа? Трапиться, якщо цю закономірність виведуть самі Закарпатці. Наш представник в УПЛ з 10 травня двічі грав на рідній арені. 15-го числа поступився «Дніпру-1», а 25-го зіграв внічию з «Рухом». Щиро віримо, що цю серію вдасться перервати у грі 4 червня проти «Зорі». Або нас влаштує і перемога над «Металістом». Ужгород ― це ж Закарпаття. Вважай вдома гратимемо. Інакше нас можуть «закенсилити». Хоча навряд.
Футболу більше ніж емоцій
Від «Руху» у 28-у турі в Минаї ми очікували більшого. Не в ігровому, а в емоційному плані. Так вже склалось, що представники футбольного Львова люблять створювати галас. І на полі, і за його межами. Здебільшого це стосується головного невдахи поточного сезону «Львова», але й «Рух» час від часу не відстає. Відеомеми за участі Григорія Козловського ― «колишнього» президента «Руху», досі залишаються улюбленими вставками футбольних блогерів.
Цього разу все було тихо. Виключення хіба апеляції до арбітрів під час матчу. Але цей «грішок» мають усі клуби. Нічого дивного. Нічого кримінального. До серйозних словесних перепалок справа не дійшла. Хоча якби це сталося, ми б сприйняли це спокійно. Звикли. Можемо згадати неправомірно зарахований гол «Олександрії» у ворота господарів, розлюченого на суддів Юрія Вернидуба з «Кривбасу», діалоги Сергія Ковальця з представниками VIP-ложі «Минай арени» у грі проти «Інгульця», незарахований гол у ворота «Шахтаря» та пляшки на полі, кинуті представниками «Дніпра-1». Вистачало всякого.
Одні грали на перемогу, інші ― на нічию
Хто мав перемогти в Минаї? Господарі. Єдиний реальний шанс забити у гостей був в дебюті другого тайму, коли Ростислав Лях з вбивчої позиції вдарив прямо в Олександра Бандуру. Минайці ж до перерви гольових моментів мали два. Сергій Петько та Єгор Твердохліб по черзі влучили у поперечину. Зазвичай відео з навмисними влучаннями у каркас воріт в соціальних мережах викликають захоплення та збирають тисячі вподобайок. А ось під час матчу такі епізоди навпаки призводять до розпачу.
«Рух» приїхав на Закарпаття грати на нічию. І досягнув свого. Господарі прагнули здобути перемогу, але довелось обмежитись одним набраним очком. Кому відгукнеться ця нічия ― скоро дізнаємось. Розв’язка обіцяє бути шаленою.
Тиша напередодні бурі
У «підтрибунці» було тихо. На пресконференції також спокійно. Здалось, що команди дуже напружені. До кінця чемпіонату залишилось два тури. Сплеск емоцій точно відбудеться. Для закарпатців за певних обставин це може відбутись 29 травня в Ужгороді на «Авангарді», коли команда зустрінеться з «Металістом». Харків’яни вже прощаються з УПЛ, але це не означає, що команда не буде чинити спротив. Буде не просто. Є відчуття, що буде гаряче.
