Вже рік як слухаю українське. Виняток ― тренування, під час яких в навушниках грають старі та добрі Eminem, Papa Roach, Linkin Park та інша, знайома народженим у 90-х, компанія. Й наша музика мені подобається. Я не меломан, але коли з’являється якась новинка, то вмикаю та якщо «заходить» ― додаю у підбірку в Apple Music. Схема проста й багатьом відома. Ти, мабуть, робиш приблизно так само.
Після 4-5 «репітів» якісь рядки з треків залишаються у пам’яті та вже починаю повторювати їх про себе. І нещодавно зрозумів, що цікаві й популярні пісні ― не для мене. Зовсім. Я то слухаю, підспівую, але я для них занадто старий.
Дантес – «Чуєш»
«Я тебе забув
Чуєш мене чуєш
Я тебе забув
Більше не дзвони»
Чіпляє? Так. Подобається? Так. Але є нюанс. Мої колишні не просто не дзвонять мені. Вони вже й не пам’ятають, що ми зустрічались. І їм знадобився б певний час, щоб по фото згадати моє ім’я. Хіба мова йде про колишнього роботодавця. Ось тоді цей трек був би для мене актуальним. Пане Олексій, більше не дзвоніть. Чуєш мене чуєш?
Demchuk – «Ножі»
«Краще, ніби краще
Час лікує, але поряд все ж не та ще»
Поряд все ж та. А трек гарний ― слухаю. Але на цьому рядку доводиться замовкати. Бо поряд ― та, яка потрібна. Якщо почує, що я це слухаю, ще й з правої може «увагу» мою перевірити. Щоб думав, що наспівую.
Elarm – «Монументально»
«Elarmo робить це модним
І твоя bitch їде зі мною
воу, воу»
Elarm ― крутий. В захваті від його стилю, ритмів. Заходить. Ось тільки єдина bitch, яку маю та яка б могла з ним поїхати ― то хіба мій бультер’єр Харлі. Ця bitch дійсно могла б. Але чи був би Elarm цьому радий? Ось тут вже точно було б «воу, воу».
Після Дощу – «Хочеш»
«Рівень мого стресу so high
Ти хочеш погратися, напевно, нехай
Чую тільки дай, але ніколи тримай
Тобі не цікаво віддавати, that’s fine»
Не можу пояснити ― але чіпляє. Мене. Подобається цей трек, класний приспів. Динамічний. Але, якщо дивитись на цю ситуацію ― мені у 34 все зрозуміло. Потрібно кидати та рухатись далі. Що тут думати, у чому дилема? That’s fine ― знайди собі нормальну дівчину.
Parfeniuk – «Провела екскурсію»
«А ти в моєму серці провела екскурсію
Сама навіть не в курсі, мене ніяк не відпустить»
Попередня екскурсія «в моєму серці» відбулась два роки тому. Був у кардіолога. Сказали, що трапляються якісь дивні зупинки серця. Варто щороку перевірятись, але ніби нічого серйозного. Спочатку дійсно було страшно після такого діагнозу. Але з часом «відпустило».
У нашій музиці чітко спостерігається «ейджизм» ― дискримінація на підставі віку людини. Де треки для чоловіків в 34, які вже десяток років у шлюбі, мають двох дітей та щасливі? Можна щось про те, як діти кричать у кав’ярні, якщо їх не зустріли з теплим молоком та круасаном? Чи трек про те, що донька використала пам’ять на всіх телефонах для фільмування «тік-токів»? І видаляти ― не можна. Про бультер’єра, яка на лавандовому полі хоче носитись як кінь та вітатись зі всіма людьми? Ось де прогалина у музиці. Ось де клондайк для творчості. Пан Дантес, ви могли б бути авангардистом у цьому напрямку. Зробіть щось таке… для душі. Будь ласка.
Ваш не меломан, Олександр Костюк.
