Зимою 2011 року я прийшов в редакцію всеукраїнської спортивної газети «Спорт-арена». Це була багатоповерхова будівля на Поліграфічній у Донецьку. Тоді головний редактор Едуард Кисельов розгромив майже кожне моє речення у запропонованих йому текстах. А єдине, що йому сподобалось ― мої «годинник, кросівки та сережка у вусі». Так жартома я отримав другий шанс, потім третій й врешті решт ― місце у команді. Минуло 11 з половиною років, а я досі автор найкращої спортивної газети в Україні. А від сьогодні Олександр Костюк ще й засновник та головний редактор медіа «Будинок 42».
Подорож з Донбасу на Закарпаття
Через війну у 2014-у я переїхав з Донецька у Харків, а у 2022-у з Краматорська в Ужгород. Тут безпечно. І це головне з урахуванням того, що у мене двоє дітей. Але тут не дім. Кажуть, що дім ― це не двері, вікна та стіни. Це місце, де знаходяться твоя сім’я та друзі. Люди, з якими ти випив десятки горняток чаю та кави й ділив щасливі моменти. Минув час і я зрозумів, що хочу збудувати свій дім в Ужгороді. На справжній з каміння чи дерева грошей я поки що не маю. А ось на віртуальний «сил» вистачило. «Будинок 42» ― наш новий дім, головним надбанням якого і є люди. Це автори нашого медіа, герої матеріалів та ви ― читачі.
Назва медіа ― це похідна від нашої домашньої адреси Двірцева 42. Просто замість вулиці з’явився «Будинок». Гарно, як на мене. Були ще варіанти «Хештег», «Онде», «Лонгрід»… The Village, New York Times News, The Guardian, але «гугл» кожного разу знаходив вже наявні медіа з такими назвами.
Про кого та про що ми?!
«Будинок 42» ― не локальне медіа, але більшість матеріалів будуть про Ужгород та Закарпаття. Мені здається, що до переїзду про цей регіон я майже нічого й не знав. Тепер є гарний привід дослідити Закарпаття та розповісти про нього вам.
Разом із тим ми будемо писати про українців, які тепер вже офіційно ― найкрутіші у світі. Популяризувати нашу музику, мистецтво й спорт та навіть YouTube-канали. Подорожувати Україною та світом.
Ми мріємо стати великим, крутим та вашим улюбленим медіа. Розуміємо, що це важкий та довгий шлях. Особливо з урахуванням того, що спонсора ми не маємо (хіба хтось із вас вирішить «задонатити»). Але ми готові до важкої та кропіткої роботи. Тому що любимо писати. Тому що круті історії сильних українців мають бути почуті. Тому що Ужгород заслуговує мати естетичний медіаресурс. Тому що хочемо заробити гроші та побудувати справжній офлайн дім… Так ― ми плануємо бути з вами щирими та відвертими.
Ласкаво просимо вас у «Будинок 42».
