Впродовж доби стало відомо, що закарпатський «Минай» покидає понад третина гравців. Клубна пресслужба по знущальницькі розтягла пости з подяками футболістам за виступ на три дні. Хоча всі розуміють, що підписи під припиненням угод сторонами були поставлені швидко ― за декілька годин.
Минайці попрощались з досвідченими лідерами останніх двох років Олександром Бандурою та Дмитром Нємчанінов, улюбленцем вболівальників з Перечина Олегом Вишневським, а також «літніми» проспектами колишнього тренера Володимира Шарана ― Ігорем Солдатом, Андрієм Ралюченком, Володимиром Одарюком, Сергієм Панасенком, Юрієм Кравчуком та Олександром Мельником. Цікаво, що останні двоє були в команді у минулому сезоні, але тоді виступали на правах орендної угоди. Про повноцінну законність своїх «стосунків» сторони оголосили під час літнього міжсезоння, узгодив нові контракти. Але «гарантовані» папери не врятували футболістів від розставання.
«Минаю» кінець?
То що ж означає ця масштабна чистка? Фактично лише те, що взимку в команді буде щонайменше дев’ять новачків. Ось і все. Ніяких підводних каменів. В ЗМІ та й фанатських коментарях простежується два конспіративних варіанти подій. Перший ― «Минай» влітку припинить своє існування. Другий ― новий керманич Желько Любеновіч почав революцію. Якщо обирати, ближче до істини ― друга версія, оскільки питання про закриття ФК «Минай» не стоїть. Керівництво розуміє складність турнірного положення, проте все ще вірить, що команді вдасться створити диво. Цілком обґрунтована позиція, якщо вважати на те, що «Минай» вже двічі лише за збігом обставин залишався в УПЛ.
І революції немає. Тим паче дати їй ім’ям нового головного тренера також було б помилкою, оскільки далеко не всі рішення щодо припинення угод належать Любеновічу.
У весняній частині чемпіонату Желько розрахував на трьох вже «відрахованих» ― Бандуру, Нємчанінова та Одарюка. Але після перемовин керівництва з футболістами сторони не знайшли компроміс. Точніше, розійтись друзями й стало єдиним можливим компромісом. Ще шестеро покинувших Закарпаття ― гравці, які не встигли вразити Любеновіча своєю грою та самовіддачею на тренуваннях.
А чи смертельне «поранення»?
Власне, Бандура, Нємчанінов та Одарюк ― це трійка, яка входила у стартовий склад на останній матч «Минаю» проти «Динамо». Матч, який через тривалу повітряну тривогу так і не відбувся. Ще четверо тоді потрапили до заявки та знаходились на лаві запасних, а Вишневський та Кравчук пропускали зустріч через пошкодження. Тому, коли розмірковуєш про кількість втрат з цього ракурсу ― все виглядає не так й небезпечно.
Якщо ж розбиратись по персоналіях, рішення керівництва та тренера взагалі стають більш-менш розумними. Згадану трійку основи беремо за дужки ― це безумовно втрати. А далі все вже не так погано. Панасенку так і не вдалось стати гравцем основи. Активний, швидкий, досвідчений, проте регулярно програвав конкуренцію і не заграв у тренера, який, власне, його й запросив в команду. Кравчук довів свою працездатність двома голами у кінцівці сезону-2022/23, але після літніх зборів помітно здав у фізичній формі. Конкуренція на його позиції посилилась й колишній гравець «Металіста» її не витримав.
Не зміг себе проявити й Мельник. Ще й грубі помилки у захисті зіграли проти нього. У 23-річного центрбека був час переконати Желько, що він ще здатен допомогти команді у поточному сезоні, але Олександр ним не скористався.
Щось в аналогічному ключі можна сказати про Ралюченка й Солдата. А ось Вишневський не вражав результативністю. Справжня душа команди, але на полі помітного результату, на жаль, не давав. Ще й пропозицій щодо трансферу у клуб, схоже, не поступали. Тож в «Минаї» логічно вирішили, що краще віддати перевагу молодим нападникам Єгору Гунічеву та Івану Демиденку. Це футболісти, які, в теорії, можуть прогресувати та й у майбутньому принести «Минаю» не тільки голи, але й фінансові дивіденди у випадку продажу. Хоча Гунічева продавати зарано ― у сезоні-2023/24 він виступає в «Минаї» на правах оренди.
Хіба це вперше?
Цікаво, що минулої зими за роботи Шарана команду також покинули, як на той час вважалось, лідери. В «Зорю» поїхав Олексій Хахльов, в азербайджанську «Зіру» ― Ельдар Кулієв, напрацьовувати варіант з «Дніпром-1» Євген Селезньов. Також відрахували Дмитра Касімова та взяли «довічну паузу» за контрактом з словенцем Ловро Грайфонером. Це п’ятірка, на яку цілком розраховували на старті сезону. Кулієв та Хахльов були стабільними гравцями основи, проте вони пішли, а результати тільки покращились.
Ми зовсім не стверджуємо, що ситуація повториться й команда вразить результатами (хоча й сподіваємось на це). Просто розмірковуємо про те, що відтік футболістів не ставить хрест на амбіціях клубу. І відбувається це не вперше та не тільки на Закарпатті. «Минаю» усього 8 років. Клуб наразі з найменшим бюджетом у Лізі та не соромиться цього. Не робить гучних марних заяв про єврокубки, а експериментує та шукає варіанти для продовження гідної боротьби та свого існування.
Гарний був колектив
З чим можна погодитись ― розпався класний, дружній колектив. Всі хлопці ― дійсно приємні люди, порядні та відповідальні. Але вся біда у тому (й це у футболі головне) ― позитивна атмосфера у роздягальні перемагати хлопцям не допомагала. Можна багато говорити про суддівські помилки, нефарт чи клас суперників. Але всі аргументи руйнуються, коли бачиш у графі набраних лише 6 очок.
Все теж саме (дружба й жуйка) було в команді й у минулому чемпіонаті, але закарпатці перемагали ― й вдома, й на виїзді. Встановили рекорд за набраними очками, пропущеними голами, гостьовими перемогами. Цього ж року з «Минаєм» такого не відбувається.
Зима на Закарпатті буде важкою. Футбольна Україна й так відчуває брак кадрів, а з обмеженим бюджетом знайти потрібних фахівців буде ой як непросто. Тим паче, що від задачі збереження прописки в УПЛ в клубі не відмовляються. Але робити трагедії вболівальникам не варто. Більш того, що як рік-другий у першій лізі клубу потрібні для перезавантаження. Як тим блогерам поїздка на Балі, щоб відновити ресурс та повернутись у потік.
У матеріалі використані фото Олександра Приходька та Євгена Оборевича.
