Колись ми станемо відомим онлайн-виданням. А круті ми вже. Як мінімум тому, що запустились без спонсорів та великої команди. Як мінімум тому, що лого нам зробив відомий в Україні дизайнер і не взяв за це кошти. Як мінімум тому, що на «волонтерській» основі отримав підтримку від декількох авторів, які пишуть просто в кайф. Бо вірять, що все це у підсумку принесе результат. Так от ― ми дуже молоді, маленькі, а вчора вечорі отримали великий (як для нас) привід для радості. Один з наших матеріалів прочитало понад тисячу користувачів.
Ми вчимось, експериментуємо, шукаємо свої теми та читачів. Наразі пишемо лише те, що хочемо. Розкриваємо цікаві нам теми та спілкуємось з цікавими нам людьми. Сподіваюсь, так буде завжди. Просто наші смаки збігатимуться з тисячами українців, які будуть нас читати. Це буде колись. А зараз деякі з наших матеріалів збирають сотні переглядів, якісь не дотягують й до сотні, а є й такі, що прочитало менше десятка людей. Тут вже звісно питання до головного редактора та його друзів. Чи є вони у нього (у мене) взагалі?! Бо десяток переглядів мала б дати вже одна лише родина… Жартую, звичайно. Проте натякаю.
Але тепер у нас є матеріал, який зібрав понад 1 000 переглядів. На момент публікації блогу ― 1 420. Понад тисяча унікальних користувачів прочитали цей текст. Його авторка ― відома «буктюберка» Аліса Трубочкіна. А матеріал ― про детективи, від яких зносить дах. Кайфую, коли після кожного оновлення сторінки бачу як показники на лічильнику зростають. Аналогічна процедура на газовому лічильнику такого ефекту не має, чи не так?!
Дякую кожному, хто прочитав! Дякую нашій авторці за чудову роботу. Наступна планка ― 2 000. Було б справедливо, якби її досяг саме мій матеріал, так? Це ж я все придумав і заварив ― майте совість.
Ваш Олександр aka головред Костюк
