Наголошую: я не експерт, не блогер, не журналіст і навіть не впливовець. Чому я тоді пишу цю статтю? По-перше, тому що можу (до речі, якщо хочеш писати для нашого медіа ― надішли лист на e-mail у контактах, навіть якщо не маєш досвіду). По-друге, це мій спосіб робити щось корисне. Глибоко переконана, що зараз, під час великої війни, нам всім важливо дбати про себе. Переглядати упередження щодо терапії, якщо такі були, та дозволяти людям допомогти собі за потреби, щоб мати можливість бути корисним ішим.
Тож якщо ти дочитав до цього рядка й цікаво дізнатись мої думки, я наведу чотири особистих «відмазки» від психотерапії та додам коментарі професійної психологині Юлії Бадер.
1. Психологічне консультування і психотерапія це дорого
Мабуть, перше і головне, що мене завжди зупиняло (і тебе також, чи не правда?). Google каже, що сеанс у психолога може коштувати від 200₴ у молодого спеціаліста та 800₴ ― досвідченого. А ще можна знайти спеціалістів та організації, які надають безплатні консультації.
Чи допоможе мені сеанс за 200₴? А за 1 500₴? «Дорожче» ― точно значить краще? Тобто, коли я хочу смачний суші-сет, то мені очевидно, що 200₴ він коштувати не може й коли замовляю за 1 500₴, впевнена, що отримаю саме те що очікую (у більшості випадків). Але з терапією не все так просто і зрозуміло для мене.
– Юля, поясни, скільки має коштувати психотерапія? Чи варто віддавати останні гроші? Від чого залежить кількість сеансів? Бо погодитись на 1-2 за 800₴ ― це ще наче звучить підйомно, але якщо це десятки сеансів, то я ризикую їсти «мівіну» і заробити собі гастрит. А воно мені треба?
– Найперше що варто зробити, це розділити психотерапію і психологічне консультування. Продовжуючи твою метафору з їжею, психотерапія – це ніби замовлення меню на тиждень, тобто вона довгострокова. Може бути строк від пів року при сеансах раз на тиждень. І хоча ціна за один сеанс традиційно менша, звичайно весь курс не буде дешевим.
Психотерапія потрібна не всім. Вона може бути корисною, якщо маєш ціль більше познайомитися з собою, розуміти себе. Якщо цікаво себе змінювати та щось про себе дізнаватися.
Наприклад, я в психотерапії більш як 10 років, для мене це так само нормально, як почистити зуби, поснідати. Абсолютно так само я хочу один раз на тиждень ось цю годину зустрітися з собою, зі своїми переживаннями, ідеями і приділити цьому увагу.
А коли ми говоримо про психологічне консультування ― це той самий суші-сет про який ти говорила. Воно час від часу може бути потрібно будь-кому, щоб допомогти зрозуміти: чому так, як вийти з цієї ситуації, чому я це відчуваю, чому мені складно, як налагодити якісь процеси? Консультування може тривати 2-3 місяці, або й зайняти 2-3 зустрічі. Це індивідуально і залежить від запиту.
А якщо говорити про необхідність, то я впевнена що й ти, й я можемо прожити без суші, але ж вони в наше життя приносять радість. Психологічне консультування ж додає розуміння, нового погляду. Як на мене, це як вдих та видих. І у цей момент починаєш відчувати: щось там всередині відбувається.
Так, це може бути недешево (через свою короткостроковість це зазвичай має вищу ціну одного сеансу), але ми розуміємо – це робиться для себе. Тобто, якщо я вирішила витрати 15 000 гривень на 10 консультацій ― це інвестиція в якість життя, інвестиція в те, що дасть мені ресурс жити моє життя і насолоджуватись. Це те, що принесе мені радість.
На психотерапії, як власне і на психологічному консультуванні, я отримую те, що ніде більше не можу отримати: ні в книжках, ні в спортзалі, ні з друзями. Тож складно судити ― дорого це чи дешево. Просто відчуваю, що це мені потрібно і це є для мене пріоритет. Кожен має визначати для себе цей пріоритет окремо.
– Чи можуть безплатні сеанси бути корисними?
– Звичайно. Якщо ти не знаєш до кого звернутись, чи сумніваєшся, чи сподобається це тобі, чи дійсно це потрібно. Є безліч різних можливостей. Я (як і деякі інші мої колеги) проводжу безплатні відкриті консультації. Їх запис можна подивитись і знайти для себе щось корисне або ж зрозуміти, як консультація може проходити, щоб зняти страх невідомості.
Також є соціальні служби, куди безплатно можна звернутись за допомогою. Існують телефони довіри. Фахівці можуть допомогти в моменті ― тут і зараз, якщо виник кризовий епізод.
Резюмуючи, скажу, що завжди краще проконсультуватися ніж не проконсультуватися. Незалежно чи то платна, чи то безоплатна послуга.
Якщо ми будемо дивитися на психотерапію та психологічне консультування з точки зору нашого життя і що ми робимо для себе, то це буде великий плюс. Ми ж за собою слідкуємо, своєчасно лікуємо зуби, здійснюємо чекап по здоров’ю і так само своєчасно можемо розв’язувати свої психологічні проблеми. Це абсолютно нормально.
2. Як і де шукати спеціаліста неясно-непонятно
Сайтів в Google безліч, але який обрати? Я ось для себе після нехитрого пошуку виокремила такі:
– Rozmova.me;
– Qui.help;
– Pleso.me.
– Юля, дай пораду ― як знайти ТОГО САМОГО фахівця? Де шукати і на що звернути увагу?
– Щодо твоєї підбірки, можу сказати, що я співпрацювала з Pleso.me ― була у них на платформі психотерапевтом. Для того, щоб потрапити на платформу, потрібно пройти відбір та співбесіду, надати документи про освіту та сертифікацію. Pleso.me бере на себе відповідальність. Тож спеціалісти мають відповідали тому, що про себе заявляють і це викликає у мене довіру. На мою думку, це доволі непогано ― обирати спеціаліста на цій платформі.
Якщо ти не хочеш чи не можеш обрати спеціаліста на платформі, можна спиратись на рекомендації. Можна поцікавитись думки знайомих, або подивитись у соцмережах. Проте я тебе прошу, будь ласка, перш ніж почнеш з кимось спілкуватись і розказувати про свої проблеми, переконайся, що психолог має спеціальну освіту. Тобто чи має диплом про вищу освіту, чи має диплом, чи сертифікат якогось напрямку. Звісно дипломи чи сертифікати ні від чого не застрахують, але це мінімальна перевірка на порядність.
Для мене вибір психолога чи психотерапевта це ніби (зараз як HR скажу) найняти співробітника. Я ж перед цим перевіряю його документи, трудову книжку, паспорт. З психологом це діє так само. Абсолютно нормально перевірити документи людини, якій плануєш платити гроші і довірити своє ментальне здоров’я, почуття та думки.
Якщо шукаєш через соціальні мережі, раджу звертати увагу як людина говорить, чи збігаються її думки, настрій, цінності з твоїми, чи хочеться з цією людиною ділитися.
3. Нерозуміння що мене на тих терапіях чекає
Велика кількість кліше в голові. Кінематограф навʼязав купу стереотипів. При слові «психолог» мозок моментально видає картинку людини з блокнотом і в окулярах, яка питає тебе про дитинство і всі проблеми зводяться до стосунків з батьками.
– Чи так це насправді? І як можуть відрізнятись сеанси в залежності від методу або підходу який практикує конкретний спеціаліст?
– Давай трішки історії. Як з’явилася психологія, психотерапія? Були психічно хворі люди, були тоді і є зараз, це нормально. І були лікарі які лікували не тільки їх тіло, а й їх мозок, їх душу. Методи мінялись з плином часу і станом. Зараз є доволі чіткі підходи і доказові методи, за якими працюють спеціалісти. Дуже коротко розкажу про найбільш популярні.
- У психоаналізі людина більше розповідає, а спеціаліст слухає. Це такий Фрейдівський підхід, олдскульний, який, мабуть, найбільше вписується в цю стереотипну картинку з кушеткою та нотатником.
- Когнітивно-поведінкова терапія ― метод, коли на сеансах багато розмовляєш з терапевтом, а також є багато домашніх завдань (основна робота буде вдома).
- Гештальт-терапія ― підхід про почуття, про розмови і тут точно ніхто у блокнот записувати не буде. Цей підхід базується на стосунках клієнта та психотерапевта.
- Схема-терапія (мікс попередніх двох підходів) ― підхід, де дуже багато про стосунки, про структуру особистості, про дитячі проблеми і у що вони вилилися зараз. Це такий теплий підхід і він також базується на довірі, повазі. Там можна разом з терапевтом щось робити, малювати.
- Арттерапія ― підхід більше про моторику і про творчий підхід. Може підійти тим, хто любить щось робити руками.
- Транзакційний аналіз (мій улюблений, звісно, тому що я на ньому спеціалізуюся) ― це, як і схема-терапія, підхід про структуру особистості. Тут терапевт з клієнтом можуть обговорювати як він складається, чому це виявилось, яка це частка, що це означає, чому так робиш, з якого стану це робиш. Тобто це про те, що ви разом розглядаєте поведінку, думки, почуття. Аналізуєте та робите висновки.
Якщо ж ми говоримо про людей хворих, які стоять на обліку в психоневрологічному диспансері, мають відповідні діагнози, то звісно будуть інші підходи і інші лікарі. Але для нормальної, здорової людини, яка функціонує в соціумі і будує самостійно своє життя, для неї всі підходи більш м’які. Тож коли будеш обирати собі психолога чи психотерапевта, можеш орієнтуватись ще й на те, в якому форматі фахівець працює. Почитати про це детальніше ― чи буде цікава така співпраця.
4. Піти до психолога – визнати свою слабкість
Застала часи, коли психотерапію вважали чимось для неповноцінних. В студентські роки часто повторювала думку, що нам не треба ніякі психологи, поки ми можемо збиратись з друзями на кухні і до ранку обговорювати свої проблеми. Ще й платити за це не потрібно. Але часи міняються і добре, коли ми можемо визнати що помилялись. Я ось визнаю. Бо мені, звісно, не вистачає тих розмов на кухні, але давай на чистоту: на ранок крім головного болю ти не отримуєш розв’язування своїх проблем. На додаток тобі дістається ще купа чужих, яким ти теж до речі, навряд чи зможеш зарадити. Тож вважаю, що ділитись з друзями своїми переживаннями це важливо і цінно, але в часи коли з друзями треба узгоджувати зустріч за місяць, підлаштовуючись під щільні графіки роботи, настрій, режиму сну і додаткових занять дітей, ракетні атаки, погоду та місячний календар, то хочеться проводити час разом якісно. Хочеться підтримувати, хочеться сміятись, хочеться плакати. І при цьому не перетворювати зустрічі на сеанси психотерапії.
– Юля, чи може замінити вечір ниття на кухні з друзями сеанс з психологом?
– Спілкування з друзями дає можливість обмінятись досвідом, поділитись теплом чи спогадами, іноді знайти співчуття. А спілкування з психологом – це все ж таки робота. Тобто це така внутрішня, душевна праця. Це іноді буває приємно, іноді буває складно, але це все ж таки робота. Друзі існують для того, щоб відпочивати, щоб проводити час, щоб насолоджуватись. В тому, як на мене, і є різниця.
– А як позбутися кліше, що до психологів звертаються тільки хворі люди?
– Були часи, коли і до стоматолога не ходили або взагалі не лікувались і в 30 років помирали. Давай і про це згадаємо. Сам же термін «психічне здоров’я» доволі молодий, тож це нормально, що є так звана стадія прийняття.
Загалом для мене піклуватися про психічне здоров’я ― це про таку особисту психологічну гігієну. Тобто можливість відрізнити одне від іншого, сфокусуватися на тому, що важливо, зрозуміти чому так сталося і як з цим бути.
Маю надію, що наша з Юлей бесіда відгукнеться тим, хто сумнівається, хто боїться і хто шукав знак що час настав.
