Корупційні скандали, суддівське свавілля, роздуті зарплати, нехтування регламентом ― ось такий він український футбол. Це те, про що ми згадуємо у першу чергу, коли мова заходить про УПЛ. Сам футбол нікого більше не цікавить. Ба більше, більшість з тих, для кого існує ця гра, справжнього задоволення також не отримує. А деякі футбольні боси продовжують фінансування своїх клубів за «інерцією». Хіба це футбол, який ми його уявляли у дитинстві? Більше схоже на чийсь невдалий бізнес-проєкт, соціальний експеримент над українцями або як у старому мемі ― «футбол курця».
«Шахтар», «Динамо» й «Зоря» у поточному сезоні не на перших ролях не тому, що рівень чемпіонату зріс, а тому, що навіть наші звичні єврокубкові бійці також помітно деградують. Такі реалії. Як результат ― рівень вболівальницького інтересу критично низький. клуби, які намагаються продати трансляцію своїм вірним вболівальникам, не здатні навіть компенсувати витрати на виробництво. Бо наразі ці етери потрібні одиницям. В Україні футбол більше не спорт мільйонів. Це спорт ― одиниць.
Час просто визнати ― український футбол помер. Давно. І реанімувати тут запізно. Якщо ми хочемо знову відчути задоволення від дня матчу. Потрібно створити новий футбол. Хоча б на місцевому рівні.
Народний клуб на Закарпатті
Зміни починаються з тебе. Стара, затерта «піжня». Але ж у цьому щось є. Якщо ти не Арія Старк і не здатен усунути усіх поганців зі списку «Голкою», почати, а може й закінчити, варто на собі. Стати частиною проєкту, який зруйнує стереотипи.
Що як створити на Закарпатті народний клуб? Справжній. Закарпатський футбольний клуб, з закарпатським керівництвом, закарпатським тренерським штабом та місцевими футболістами. А принцип існування оберемо зі старих та відомих у фанатських колах ― against modern football (проти сучасного футболу).
Футбол об’єднує
Нехай нас об’єднає футбол. Не УПЛ, не ФК «Минай» чи «Говерла», не ціль стати «середняком» УПЛ. Саме гра. Любов до футболу, емоції, які він здатен дарувати голами, перемогами та поразками, фаєрами на трибунах, перфомансами та піснями. В проєкт мають бути залучені усі чинні аматорські клуби Закарпаття, а, можливо, й професійний, який вже виступає в УПЛ.
Усі мають стати учасники великого та чого там ― благородного проєкту. Одна велика футбольна родина, як би це наразі дивно не звучало. Наша мета ― повернути у першу чергу собі (закарпатцям) кайф від гри.
1. Формування складу
Ніякого «народного відбору». Кожен клуб має регламентовану квоту. Мінімум ― один гравець, а максимум ― три. Скаут аналізує усіх футболістів й обирає 25 найкращих для заявки на сезон в об’єднаний клуб.
Ті, кому не пощастить, отримують шалену мотивацію, щоб покращити своє «положення» найближчого трансферного вікна. А «обрані» будуть знати, що за їх спинами «чатують» десятки гравців, які щодня пашуть на тренуваннях, щоб посісти їх місце. Ось ідеальна мотивація для того, щоб гравці газон «гризли» не тільки під час матчів, але й тренувань. Мотивацією має бути саме спортивна складова, а не преміальні за «нічийку» у домашньому матчі з аутсайдером. Хоча, фінансова винагорода дійсно має бути ― куди ж без неї. Ми ж розуміємо, що їсти, сплачувати житло, забезпечувати родину потрібно усім. У цьому ― жодних ілюзій.
Тренерський штаб також має бути сформований з місцевих фахівців. Або з колишніх футболістів, які переїхали на Закарпаття та готові відстоювати інтереси цього регіону. Вони мають розуміти суть нового проєкту та вболівати за Закарпаття, а не почати на другий місяць роботи скиглити, що склад потребує підсилення у вигляді досвідчених «легіонерів» з інших областей України.
2. Бюджет клубу
Тут вже елементарна математика. Утримання клубу рівня другої чи першої ліги обійдеться приблизно у 50 тисяч доларів на місяць. Це 600 000 ― на рік. Тобто, умовно, 20 основних «інвесторів» мають щомісяця «донатити» по 2,5 тисячі доларів. Це велика кількість меценатів для міста, але не для області.
Кожен основний інвестор має право голосу у вирішенні всіх життєво важливих для клуба питань. Кожен ― рівноправна частина спільного футбольного проєкту.
А стати цими інвесторами мають президенти чинних клубів. За відносно невелику платню вони отримують підвищений інтерес до своїх аматорських клубів, більше дітей у футбольних школах та місце у елітному, унікальному для України клубі.
3. Спонсори
Читали коментарі партнерів ФК «Минай» ― вони підтримують клуб зовсім не тому, що люблять футбол. А тому, що люблять Закарпаття й хочуть стати хоча б невеличкою, але підтримкою місцевого проєкту. Тобто, залучити нових, регіональних партнерів у більшій кількості об’єднаному місцевому клубу стане легше. Та й сума «партнерства» може бути вже зовсім інша, а у загальному бюджеті стане все одно вагомою.
Спонсорство може бути декількох категорій залежно від щедрості.
- ВІП. Основні спонсори ― тобто, президенти клубів, мова про яких йшла вище.
- Преміум. Власники крупного бізнесу, які бажають долучитись до підтримки клубу.
- Стандарт. Дрібні спонсори, які допомагають у функціонуванні. Умовно, транспортна компанія, яка бажає взяти на себе пересування команди у межах області під час матчів. Або власники готелів, які допомагають з заселенням.
- Аматор. Це вболівальники. За свій щомісячний внесок вони отримують квитки на домашні матчі, знижки на клубний мерч та від спонсорів клубу, доступ до унікального клубного контенту.
Пропозиції по кожній категорії ― це політ фантазії. Залишимо це піар-менеджерам майбутнього клубу.
4. Домашні стадіони
У об’єднаного клубу домашні арени будуть по всій області. Тобто, матчі проходитимуть в Ужгороді, Минаї, Виноградові, Тячеві й так далі. Регіони отримають змогу підтримати команду у своєму місті та селищі. А на домашній матч по сусідству зможуть поїхати безплатно. Трансфер ― ще один пункт серед обов’язків основних інвесторів. Власник аматорського клубу має забезпечити по одному автобусу для вболівальників, які бажають відвідати гру у межах області. Кожен матч об’єднаного клубу буде збирати повні стадіони. Фантастична атмосфера та підтримка фанатів у такому випадку ― гарантована.
Знаєш Олега Вишневського ― нападника «Миная»? Виступає в УПЛ, а все одно мало відомий в Києві, Харкові, Дніпрі, Донецьку. Але у себе в Перечині, Минаї та Ужгороді він зірка. Це ми до того, що на домашні матчі закарпатської народної команди тільки на умовного місцевого «Вишневського» прийде десятка два вболівальників. А таких регіональних зірок в команді буде 25.
5. Задачі
Задачі залежать від бюджету. І ні в якому разі не навпаки. Тобто, спроба зробити крок від другої ліги до першої має бути фінансово обґрунтована. Якщо протягом наступних 3-4 років усі власники готові інвестувати в клуб замість 2,5 тисячі доларів на місяць ― 20, можна сміливо ставити задачу виходу в УПЛ.
При цьому, у випадку збільшення бюджету, в першу чергу будуть покращуватись поточні умови для тренерів, футболістів та працівників. Мова про харчування, додаткове необхідне екіпірування, придбання нового клубного автобуса, збільшення бюджету на медіапросування. І тільки після цього клуб може робити наступний крок ― рухатись до підвищення у класі.
Тобто, багаторічний виступ у першій лізі й навіть періодичне повернення до другої ― не мають стати трагедією ні для гравців, ні вболівальників. Ми тут зібрались отримувати задоволення від гри. Програвати ніхто не любить. Але якщо «душити» команду будуть більшими «гаманцями», ми це переживемо.
Будемо популяризувати спорт серед дітей та юнаків, виховувати футболістів для вищих ліг, будувати футбольні майданчики у містах та селах. Бити чинну «мертву» систему справжнім футболом.
Головне ― декларувати свої принципи та цілі, як то кажуть, «на березі». І дотримуватись їх до кінця.
Або так ― якщо нас противників сучасного футболу не захочуть бачити у вищій лізі. Байдуже. Ми не станемо прогинатись та грати за більшості відомим руйнівними правилами.
6. Мотивація для вихованців ДЮСШ
На Закарпатті дитячими тренерами працює чимало приїжджих. Запитайте у них, якої вони думки про своїх місцевих підопічних? Скажуть, що діти тут надзвичайно талановиті. Причин не знають. На чисте повітря думають. Нехай так. А тепер уявіть, що діти усіх шкіл мають чітке бачення, що футбол для них може бути не лише заняттям у секції. Їх шанси стати професіоналами значно зростають. Мотивація у таких випадках ― фантастична. Дітям та їх батькам, які марять футболом, більше не потрібно дивитись у бік «Шахтаря», «Динамо» чи «Руха». Стати профі вони можуть не покидаючи область.
ФК «Синевір»
Назва клубу ― складне питання. В ідеалі ми отримаємо щонайменше 20 варіантів. І потрібно буде обирати. Тут краще доручити це місцевим історикам або журналістам «мастодонтам». Вони точно знайдуть потрібний варіант.
Від назви ФК «Закарпаття», звісно, відмовляємось. Просто «це ж вже було». Але має бути щось загальне та символічне для регіону. І хоча рожевих мрій про єврокубки у нас немає, назва має бути прийнятна й зрозуміла. Погодься, афіша «Реал» ― «Житлобуд-1» виглядає максимально «крінжово». Навіть ФК «Шипіт» виглядає привабливіше.
Крок перший
Ідея крута, тому й надзвичайно складна в реалізації. Зате уявіть який буде резонанс.
Дива у нашому футболі трапляються, хоч він на це і не заслуговує. Наприклад, нещодавній порятунок «Металіста 1925» потужним кріпто-спонсором WhiteBit. Так і закарпатці можуть врятувати футбол в регіоні. Спільними зусиллями. А викладену думку-ідею у цій статті вже сміливо вважаємо першим крихітним кроком до мети.
