Нещодавно 24 блогерки українського «буктюбу» склали фантастичний список зі 100 улюблених книжок. Перелік вийшов дійсно дивовижним й, поклавши руку на серце, навряд більшість з нас подужає прочитати хоча б його. Якщо ми тебе недооцінюємо і ти читаєш наш вступ з піднятою бровою ― ділимось посиланням на топ-100. Іншим пропонуємо почати з топ-5 книг від наразі «ужгородки» та авторки YouTube-каналу Peake-week Papers Аліси Трубочкіної.
Марсель Пруст ― «На Сваннову сторону»
Роман, 1913 рік
«Вперше прочитала «На Сваннову сторону» у 2020 році, згодом перечитала у 2021-у та впевнилась, що це моя улюблена книжка, яку я можу перечитувати щороку та щоразу відкривати для себе щось нове.
Марсель Пруст ― один з перших модерністів. У нього круто виходило передавати світ суб’єктивними очима персонажів. Тобто через фільтр думок та емоцій героїв. Велику увагу він приділяв почуттям, настроям, імпульсам.
Це збірка моментів буденного щастя. Головний герой багато гуляє й читає, розмірковує про природу та улюблених авторів. Я можу говорити про цю книгу нескінченно…
Зрозуміла, що «На Сваннову сторону» буде моєю найулюбленішою книгою, коли на початку маленький хлопчик засмучується, що мама не поцілувала його на ніч. І цих «засмучень» вистачило на 11 сторінок. Мені здається, рідкого таланту письменник здатний ось ці думки розвити на 11 сторінок. Ще й так, щоб ти ними пройнявся, зрозумів, згадав, що й сам відчував ті ж самі почуття».
Хорхе Луїс Борхес ― «Книга піску»
Збірка оповідань, 1975 рік
«Тут зібраний самий сік. Борхес демонструє, що у літературі не існує рамок. Мені здається, це найкраща якість письменники ― розширювати кордони, виходити за їх межі, вигадувати нові прийоми, напрями, стилі».
Оксана Забужко ― «Польові дослідження з українського сексу»
Роман, 1996 рік
«Це той єдиний випадок, коли я читала та раділа від того, що я носій української мови та можу прочитати книгу в оригіналі. Можу зрозуміти та відчути, наскільки це красиво. Мені шкода іноземців, які читали «Польові дослідження з українського сексу» в перекладі, тому що іншими мовами вона так не звучить.
Оксана Забужко так поєднує у реченні слова, що усі можливі звуки, які твоя щелепа здатна вимовити в одному реченні, поєднується у неперевершений спів для вух. Хочеться читати в голос, тому що книга звучить як пісня.
До речі, саме після прочитання «Польових досліджень з українського сексу» я остаточно вирішила перейти на українську мову. Тож це дуже важлива і знакова для мене книга».
Сергій Жадан ― «Інтернат»
Роман, 2017 рік
«Ця книжка про відповідальність. Кожен хоч раз замислювався про свою відповідальність за те, що відбувається зараз в Україні.
Це історія про вчителя, який живе у «сірій зоні». Про людину, яка не вважає себе причетним до подій ― до війни, яка відбувається на порозі його дому.
Поки війна триває, нам важливо пройти процес самоусвідомлення. «Інтернат» ― гарний спосіб зробити це».
Юрій Винничук ― «Танго смерті»
Роман, 2012 рік
«Універсальна книжка сучасної української літератури, у якій майже кожен читач знайде щось своє. Автор заграє з жанрами, темами, настроєм. Це книга про довоєнний та воєнний Львів.
Книжка з вкрапленням магічного реалізму. Дуже сумна, бо розповідь йде про окупацію. Цікаво, що Винничука свого часу розкритикували за те, як він гротескно показав окупацію України союзом. Мова про радянських солдатів, які були помішані на унітазах. І перше, що вони робили ― виносили унітази з львівських квартир. Але радянські солдати були не дуже культурні та не знали як ними користуватись. Хтось в унітазах мив голову, хтось використовував як домашню криничку. Критики казали, що такого не може бути. Настав 2022-й і ми переконались, що це й досі правда».
