Неважливо хто ми вдень: блогери, перекладачі з японської або таємничі спеціалісти зі статистичного аналізу і реконфігурації даних як Чендлер Бінґ, бо вночі ми всі перетворюємось на справжніх детективів на дивані та лоскочемо собі нерви, розгадуючи вбивства в книжках. Тому «буктюберка» Аліса Трубочкіна підготувала для тебе добірку своїх улюблених детективів, які потішать тебе атмосферою і (або) неочікуваною розв’язкою.
Аґата Крісті «І не лишилось жодного…»
Список детективів без королеви цього жанру Аґати Крісті точно буде недосконалим, тому не буду робити цієї страшної помилки. Тут є де розгулятись навіть найпримхливішому читачу. Можна прочитати «Смерть на Нілі», а потім закріпити свіженькою екранізацією. Можна взяти з полиці «Вбивство в східному експресі» і потім страждати від безсоння в купе Укрзалізниці не тільки через храп сусіда, а й через страх.
Щиро рекомендую «Убивство Роджера Екройда», бо там Крісті порушила одне з десяти правил детективного роману Рональда Нокса (заінтригований?). Але в добірку я все ж додала її найвідоміший твір, бо в ньому, на мою думку, найцікавіший сюжет. А ще тому, що я колись отримала двійку на семінарі, бо зачиталась цією книгою під партою. Хай вона нарешті окупиться.
Умберто Еко «Ім’я рози»
Пропоную додати трошки інтелектуального в цю добірку з допомогою філософа, спеціаліста з семіотики, медієвіста та письменника Умберто Еко. Його опус магнум — це не тільки детектив в декораціях середньовічного монастиря, де таємниче вбивають монахів, а ще і яскравий представник постмодернізму, який я, щоб не спойлерити, назву «неправильним детективом». Якщо ти не загубився в катакомбах заводу з роману Павлюка, то в бібліотеці-лабіринті книги Еко загубишся точно.
Ілларіон Павлюк «Я бачу, вас цікавить пітьма»
Не знаю, наскільки вона цікавить тебе (пітьма), але український військовий, письменник, журналіст та кінопродюсер Ілларіон Павлюк занурювався у цю тему по самі вуха. У своїх фільмах та книжках він споглядає, проводить експерименти та відкриває людську гріховність настільки ж майстерно, як це робить король жахів Стівен Кінг.
Кримінальний психолог Андрій Гайстер відправляється в маленьке містечко Бузьків Сад, щоб розслідувати зникнення маленької дівчинки, але стикається тільки з байдужістю та навіть спротивом місцевих жителів. Тут не підходить вислів «людина людині вовк», бо ці хижі тварини ― святі у порівнянні з мерзенністю героїв, що його оточують. Але двері за ним вже зачинились, а буква «С» у написі «Бузьків Сад» перегоріла. Тепер Андрію доведеться боротися не тільки за життя дівчинки, а й за своє власне.
Мішель Бюссі «Чорні водяні лілії»
Місце дії — маленьке містечко Живерні. 501 житель, за даними 2011 року, ставок з ліліями, який так багато разів намагався відтворити напівсліпий Моне, його ж будинок, що заріс плющем, безліч сувенірних крамничок, які заполонили туристи, труп, три жінки, в кожної свої секрети. Не зважайте на чорну обкладинку, бо цей детектив насправді можна назвати оксюмороном — «затишна історія вбивства». Наче хочеться подивитись в бік тіла та слідкувати за розслідуванням, але руки вже самі беруть пензлик та малюють красу навколо, десь навіть пліткарку міс Марпл хочеться зобразити. А ще, це той рідкий детектив, від розв’язки якого в мене відпала щелепа.
Себастьєн Жапрізо «Пастка для Попелюшки»
Невеличка історія двох подруг, в будинку яких сталася пожежа, одна з них померла, а інша — вижила, але втратила пам’ять. І тут починається детектив, в якому все крутиться навколо елементарного питання: «хто жертва?», бо якщо померла злодійка, то і злочину не було, але може жертва сама стала злодійкою, а може злодійка дізналась про план жертви, яка стала злодійкою…
Хоч я і читала книгу, але вже сама заплуталась, бо вона в прямому сенсі «паморочить голову».
Рей Бредбері «Смерть – діло самотнє»
Автор — майстер створювання неповторної атмосфери, що він вкотре довів цим нуарним детективом. Вперше мені не хотілось, щоб книга закінчилась якнайшвидше, щоб дізнатися розв’язку — я насолоджувалась процесом.
Венеція, але не італійська з гондолами, а каліфорнійська з покинутими атракціонами. Письменник-невдаха знаходить труп і щоб не стати наступною жертвою, починає розслідувати це діло. А містечко — справжній паноптикум з диваків і божевільних, є де розгулятись: колишня оперна співачка, а зараз поціновувачка майонезу, Фанні; колишня зірка Голлівуду Констанція; підозріло схожий на Едгара Аллана По продавець літератури жахів.
Раймонд Чандлер «Глибокий сон»
Якщо ти любиш детективи, але ще не знайомий зі справжнім класиком — треба це терміново виправляти. З його творчості пішли головні ознаки нуару, які ми вже сприймаємо як належне: розчаровані в житті приватні детективи, до рук яких приклеївся келих віскі, сексуальні блондинки, які потерпають від жорстоких чоловіків, постійні дощ та туман. І хоч фінал в книзі такий же очевидний як і те, що ООН — бездіяльна організація, атмосфера тебе точно не розчарує.
Маріша Пессл «Нічне кіно»
В талановитого режисера фільмів жахів Кордови дочка вкорочує собі віку. Всі в один голос стверджують — самогубство. Але наш головний герой журналіст в цьому не впевнений, тому він починає власне розслідування, яке розкриє не тільки загадку смерті Олександри, але й особистості відлюдника-режисера. Якими б реалістичними не виглядали вставки з пошукових сайтів про цю родину в книзі — не гугліть, їх насправді не існувало, я перевіряла. Тричі. Хоча все виглядає настільки реально, що треба впевнитись у цьому ще раз.
Франк Тільє «Пазл»
Хотів би ти взяти участь у квесті в покинутій лікарні для душевнохворих задля виграшу 300 000 євро? Наші головні герої погодились, але безплатний сир тільки в мишоловці, куди вони й втрапили. З кожним днем гра набуває обертів, страхітливий тип з електрошокером — не звичайний актор, який повинен лякати гравців, а справжній маніяк. І тепер героїв турбує вже не винагорода, а порятунок власного життя.
Меган Міранда «Ідеальна незнайомка»
Неприємності не полишають нашу головну героїню Лію Стівенс. Вона втекла в маленьке містечко, приховуючи свій головний секрет, але і там не знайшла спокій — біля дому вбивають жінку, підозріло схожу на неї та ще й безслідно зникає її близька подруга. Намагаючись довести поліції, що та насправді існувала, Лія не може зрозуміти, чи вона з’їхала з глузду, чи потрапила в якусь страшну гру. Першу половину книги можна декілька разів позіхнути, але потім несеться таке…
